Фотовернісаж екскурсій у музейній кімнаті М.О. Максимовича
 |
| Екскурсія Москаленко Д.В. |
 |
| Екскурсія Батир М.В. |
„Богуславець... Моя маленька батьківщина... Багато є красивих місць на землі, але тягне мене сюди. Тут набираєшся сили, снаги, розуму... Дихаєш повітрям, яким дихав наш земляк, - М.О.Максимович, перший ректор Київського університету, людина, яка прославила Україну, ходиш стежками, якими він ходив, вклоняєшся липі, яка його пам”ятає...”
(З твору Вікторії Ївженко).
Інформаційна довідка Село Богуславець, центр однойменної сільської ради, розташоване за 11 км на північний схід від Золотоноші та за 10 км від найближчої залізничної станції Пальмира на р.Суха Згар (басейн ріки Золотоношки). Місцевість тут порізана глибокими красивими ярами, вигинається пагорбами, а село розділяється на кутки ще й численними ставками, до яких прилітають білі лебеді, дикі качки, гуси. Загальна площа Богуславця нині сягає майже триста гектарів, протяжність його житлової частини – понад 7 км. У селі – 14 вулиць. Сільські кутки мають назву Верещаківка, Манжаківка, Комунар, Носівка, Собківка, Кононівка, Говбинівка і знаменита Тимківщина – колишній хутір, з яким пов”язано ім”я великого українського вченого-енциклопедиста М.О.Максимовича. Найближчі територіальні сусіди Богуславця – села Крупське, Синьооківка, Антипівка та Вознесенське. Сама назва села породжує різні перекази і легенди. Кажуть, що одного разу задніпрянські козаки перебиралися через річку Згар і добре- таки загрузли в болоті, вибравшись з якого , полегшено зітхнули: „Слава Богу!” Переживаючи спустошливі турецько-татарські набіги, мусили рятуватися за Дніпром, тож оселившись у цій місцині, так і назвали її – „Богуславець”, дякуючи Богові, прихищає і рятує рідна земля. Історики можуть посперечатися з достовірності такого пояснення, відшукавши інші варіанти, але самим жителям села такий переказ подобається. Бо так воно і є насправді: ось уже більше трьох століть, укорінинвшись, живе село тут, продовжує славний рід козацький , множить хліборобську славу (перша писемна згадка про село відноситься до 1660 р.). Історична значущість  Богуславець, а саме хутір Тимківщина, який згодом став на селі кутком, є місцем народження патріарха української науки Михайла Олександровича Максимовича.Хутір належав бабці вченого по материній лінії – Ганні Савівні Тимківській. Вже брати Тимківські – рідні дядьки М.О. Максимовича, які згодом допомагали йому освоювати науку, уславили Богуславець – Тимківщину. Ілля Федорович Тимківський – доктор права й філософії, один з фундаторів Харківського університету й Новгород-Сіверської гімназії. Іван Федорович – відомий літератор і перекладач, Василь Федорович – державний діяч, цівільний губернатор Бессарабії, Роман Федорович – професор грецької і римської літератури, відомий дослідник стародруків, викладач Московського університету, Єгор Федорович – прославлений дипломат.Їхній племінник не посоромив славного роду, а навпаки, тільки примножив його славу, ставши гордістю України, видатним явищем європейської науки. Науковий доробок видатного вченого складають 108 праць з питань ботаніки, зоології, фізики, хімії. Серед них 4 підручники, 18 наукових досліджень, 8 науково-популярних праць, цілий ряд критичних статей природничо-наукової проблематики. Неоціненний вклад Максимовича в розвиток української словесності, історії. Його перу належать понад 150 праць в галузі фольклору і мовознавства, історії, етнографії та археології. Три збірки народних українських пісень, виданих вченим, які Гоголь свого часу назвав „живим літописом”, теж увійшли до вінка слави вченого.  В тридцять років він став ректором щойно заснованого у Києві університету св. Володимира, одночасно виконуючи обов”язки декана філософського факультету та професора на кафедрі російської словесності. Університет гуртував нові національні сили та ідеї, які згодом дістали своє вираження в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Пануючу ідеологію російського царизму це не влаштовувало. Максимович змушений відмовитися від займаних посад і піти у відставку. Відставний професор поселився на хуторі Михайлова Гора, неподалік від Прохорівки біля Канева. І не переставав працювати. Похований тут же. Михайло Олександрович був одружений. Подружжя мало дітей: сина., Олексія, і дочку, Ольгу. Олексій став юристом, деякий час навіть працював суддею в Золотоніському окрузі.. Ольга після закінчення Вищих жіночих курсів у Києві працювала сільською вчителькою в Переяславському повіті (в селах Ковалинка, Корніївка та Дем‘янці). Померла в 25 років від хвороби. Якщо ви відвідаєте село... Автомобілем – по трасі Черкаси – Київ (через Переяслав), повертати на крузі праворуч – там, де показник на Пальмиру. Кілька кілометрів – і праворуч буде показник на Богуславець: стела з назвою села і вказівкою про те, що це – батькіщина Максимовича. Стела оформлена силами ініціативної групи місцевого жіночого клубу „Лілея”, який існує вже десять років. Очолює його Тетяна Миколаївна Москаленко. Саме вона може в першу чергу допомогти тим, хто зацікавиться селом і його історичними пам‘ятками. Вчитель-історик, вона стала ініціаторкою створення в школі музейної кімнати славного земляка. Стараннями педколективу на чолі з директором школи В.М.Бондар в школі було обладнано першу експозицію. На цьому ініціаторки не зупинилися. І їхні зусилля увінчалися успіхом: до села, до школи, до музею вдалося привернути увагу. Тож на сьогоднішній день Богуславецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня носить звання імені Михайла Олександровича Максимовича – воно було присвоєне школі 21 вересня 1998 року спеціальною постановою Кабінету Міністрів України. У школі при підтримці тепер вже державних органів оформлено музейну кімнату.  На місці, де стояла хата бабусі великого земляка богуславців, проведено розкопки. Тут встановлено пам”ятний знак. З 1998 року це місце – пам‘ятка історії та культури України.При в”їзді до Згарського хутора неподалік від місця садиби Тимківських, знаходиться і пам”ятник природи – 300-літня „Липа Максимовича”, єдиного свідка тих знаменних подій, коли хутір жив і давав благословення в світ своїм талановитим дітям. Туристичні можливості Екскурсія в музейній кімнаті М.О.Максимовича Прогулянка до „Липи Максимовича” на Тимківщину Відвідини пам”ятного знаку на місці садиби, де народився М.О.Максимович Екскурсія селом, відпочинок на ставку *** На першому знімку ви бачите портрет Михайла Олександра Максимовича роботи Т.Г.Шевченка, Михайлова Гора, 1859. Тарас Шевченко гостював у Максимовича. Писав поему „Марія”, замальовував краєвиди. Цієї ж пори написав вугіллям і крейдою портрети славного подружжя – Михайла Олександровича і Марії Василівни. На другому знімку - портет Марії Василівни Максимович роботи Т.Шевченка, Михайлова Гора, 1859. „Яке миле, прекрасне створіння. Але що в ній найчарівніше з усього, це чистий, незайманий тип моєї землячки... Співала так сердечно, що я уявив себе на березі широкого Дніпра...” (Із „Щоденника” Т.Шевченка). *** Черкаська обласна державна адміністрація й обласна рада в 1994 році заснували обласну літературно-краєзнавчу (з 2001р. – краєзнавча) премію імені Михайла Максимовича. Вручення цієї премії, як правило, - святкова подія для села Богуславець: урочистості проходять в місцевому музеї школи імені Максимовича, де славнозвісні учасники-земляки потому мають можливість відвідати місце, де як казала бабуся великого вченого, „закопано пуп” того, хто увійшов згодом в історію України. Хай входять в історію і славні імена його послідовників, земляків-черкащан. |
