Тетяна Москаленко - заступник директора, вчителька історії в школі с Богуславець Золотоніського району, давня подруга Жіночого центру, очолює жіночу громадську організацію "Лілея". Як учасниця проекту «Історія Голокосту та права людини», навчально-методичного семінару з історії Голокосту в Європі та Україні, в кінці минулого року була запрошена на навчання у Міжнародну школу вивчення Голокосту Меморіалу «Яд Вашем». до Єрусалиму в складі групаи українських, білоруських та молдовських вчителів. До вашої уваги - враження Тетяни від цієї подорожі.
* * *
Зрозуміло, що бажання побувати хоч раз в житті на Святій Землі є у кожної людини. А для історика важливо ближче познайомитись з особливостями держави Ізраїль, глибше вивчити єврейську історію та культуру. Нарешті, питання Голокосту варто вивчати на землі, де живе народ, 6 млн. якого було знищено нацистами під час Другої світової війни. Катастрофа закарбувалась в пам’яті єврейського народу принизливим життям в гетто, погромами та депортаціями, жахливими фабриками смерті з газовими камерами і крематоріями…
Маленький та водночас великий народ. Розкиданий по світу, але з непереборним прагненням повернення на рідну землю. Довгоочікувана, життєво важлива подія для євреїв відбулася у 1948 році – було проголошено про створення держави Ізраїль. Але з самого початку до наших днів напруженими є відносини між євреями та арабами в регіоні. Отже, летіли ми в Єрусалим під час чергового загострення близькосхідної проблеми. До речі, у 1948 році в країні був проголошений військовий стан, який існує по сьогодні.
Маленький та водночас великий народ. Розкиданий по світу, але з непереборним прагненням повернення на рідну землю. Довгоочікувана, життєво важлива подія для євреїв відбулася у 1948 році – було проголошено про створення держави Ізраїль. Але з самого початку до наших днів напруженими є відносини між євреями та арабами в регіоні. Отже, летіли ми в Єрусалим під час чергового загострення близькосхідної проблеми. До речі, у 1948 році в країні був проголошений військовий стан, який існує по сьогодні.
День перший. Переліт був вдалим. Нашу групу тепло зустріла керівник проекту Наталя Сігал, професійний та чуйний викладач, яка надалі постійно нами опікувалася. Дорогою номер 1 називають в Ізраїлі дорогу від Тель-Авіва до Єрусалиму. Від офіційної столиці до фактичної. Саме Єрусалим з населенням більш 700 тис. жителів ізраїльтяни вважають своїм найголовнішим містом. Єрусалим – вічне місто, колиска світових релігій. Єрусалим - старе і сучасне, це місто контрастів. Чудові модернові дороги та бруківка 2 століття, каміння та розкішні пальми, пустеля і сучасні міста поряд, лагідне сонце та теплий дощ взимку. Яскравоосвітлений Єрусалим зустрів нашу групу оригінальним сяйвом мосту «Струни Давида».
День другий. Навчання, що розпочалося в Меморіалі «Яд Вашем» - особлива, переповнена інформацією, спілкуванням, дискусіями сторінка. Воно стало вагомим уроком людської пам’яті і живої історії багатостраждального та гордого народу. Такі уроки виносяться на все життя. Лекції читали високопрофесійні викладачі. Нам пощастило спілкуватися з людьми, для яких питання єврейської історії, культури, Катастрофи – пам'ять і сенс життя. В аудиторії міжнародної школи звучали запитання: Чи є єврейська історія чимось особливим? Що відрізняє її від історії інших народів? Очевидним є той факт, що євреї в складних умовах діаспори зберегли свою самоідентифікацію. Неперервність єврейської історії, історична пам'ять, тісний зв'язок між поколіннями та єврейська община як серцевина і консолідуючий фактор – ці особливості заслуговують на увагу та повагу.
День другий. Навчання, що розпочалося в Меморіалі «Яд Вашем» - особлива, переповнена інформацією, спілкуванням, дискусіями сторінка. Воно стало вагомим уроком людської пам’яті і живої історії багатостраждального та гордого народу. Такі уроки виносяться на все життя. Лекції читали високопрофесійні викладачі. Нам пощастило спілкуватися з людьми, для яких питання єврейської історії, культури, Катастрофи – пам'ять і сенс життя. В аудиторії міжнародної школи звучали запитання: Чи є єврейська історія чимось особливим? Що відрізняє її від історії інших народів? Очевидним є той факт, що євреї в складних умовах діаспори зберегли свою самоідентифікацію. Неперервність єврейської історії, історична пам'ять, тісний зв'язок між поколіннями та єврейська община як серцевина і консолідуючий фактор – ці особливості заслуговують на увагу та повагу.
Нашою першою екскурсією була екскурсія до Долини общин. Це величний монумент, де назви більш як 5000 єврейських общин, частково або повністю знищених під час Катастрофи, викарбувані на 107-и його стінах. Переміщаючись умовними вуличками, ми відшукали й стіни з назвами українських міст та містечок. Мовчання було хвилюючим.
Вечірня екскурсія до Старого міста Єрусалима переповнила емоціями та почуттями. Там будівлі поєднують в собі стиль і дух ІІ та ХІ століття, ХVІ та ХХ століття. Мирно співіснують Християнський, Мусульманський, Єврейський та Вірменський квартали. Старе місто пов'язане із життям Ісуса Христа. Храм Гроба Господнього - це те, що по- справжньому приваблює людей до цього місця.
День третій. «Яд Вашем» (в перекладі – пам'ять і ім’я) – це Меморіал, міжнародна школа, комплекс пам’ятників – єдине ціле, де збережено пам'ять про трагедію єврейського народу. Тут, в Єрусалимі, на горі Пам’яті у 1953 році відкрився перший зал Пам’яті. Тут розглядають Голокост не лише як загальну Катастрофу, а трагедію кожного єврея, кожної особистості, історії яких відшукують, досліджують та зберігають. Тут розглядають історію Голокосту не лише через призму жертв, а велика увага приділена аналізу, показу психології та дій нацистів-вбивць.
Екскурсія по «Яд Вашем» розпочалась з Алеї праведників світу. Праведники – неєвреї, що рятували євреїв під час Другої світової війни. Рятували та свідомо ризикували власним життям, незважаючи на смертельну небезпеку. Вдячні покоління євреїв саджають дерево – символ життя – на честь кожного рятівника. На сьогодні встановлено 24344 праведники, з них в Україні – 2402.
Вечірня екскурсія до Старого міста Єрусалима переповнила емоціями та почуттями. Там будівлі поєднують в собі стиль і дух ІІ та ХІ століття, ХVІ та ХХ століття. Мирно співіснують Християнський, Мусульманський, Єврейський та Вірменський квартали. Старе місто пов'язане із життям Ісуса Христа. Храм Гроба Господнього - це те, що по- справжньому приваблює людей до цього місця.
День третій. «Яд Вашем» (в перекладі – пам'ять і ім’я) – це Меморіал, міжнародна школа, комплекс пам’ятників – єдине ціле, де збережено пам'ять про трагедію єврейського народу. Тут, в Єрусалимі, на горі Пам’яті у 1953 році відкрився перший зал Пам’яті. Тут розглядають Голокост не лише як загальну Катастрофу, а трагедію кожного єврея, кожної особистості, історії яких відшукують, досліджують та зберігають. Тут розглядають історію Голокосту не лише через призму жертв, а велика увага приділена аналізу, показу психології та дій нацистів-вбивць.
Екскурсія по «Яд Вашем» розпочалась з Алеї праведників світу. Праведники – неєвреї, що рятували євреїв під час Другої світової війни. Рятували та свідомо ризикували власним життям, незважаючи на смертельну небезпеку. Вдячні покоління євреїв саджають дерево – символ життя – на честь кожного рятівника. На сьогодні встановлено 24344 праведники, з них в Україні – 2402.
Площа Варшавського гетто – пам'ять про повсталих в одному з найбільших в Європі гетто. Про повстання, яке було придушено нацистами через три тижні, мовчазно свідчать два барельєфи, в уяві повстає «Остання дорога» - масова депортація євреїв в табори смерті.
Вагон… Його не можна ніколи позабути, бо це - останній крик над безоднею, шлях в нікуди. Вагон для перевозки худоби над глибоким проваллям – це меморіал депортованим. Він був встановлений у «Яд Вашем» в пам'ять про мільйони європейських євреїв, яких заганяли в подібні вагони та відправляли у табори знищення.
Пересувна виставка-практикум про єврейство Польщі відбулася як творчий проект, цінний як з методичної, так із історичної точки зору, стала своєрідним доповненням до лекції про єврейську цивілізацію між двома світовими війнами у дзеркалі культури ідиш.
День четвертий. Розглядали питання антисемітизму в історичній ретроспективі. Всі, хто займається цією проблемою, підкреслюють його ірраціональний характер. У 30-40х pp. XX ст. центр антисемітизму - Німеччина, де це ганебне явище стало складовою нацистської ідеології, підкріплювалося расистськими теоріями і мало характер геноциду.
Психологічно та інформаційно нелегким було відвідування історичної експозиції музею «Яд Вашем». Це історія Катастрофи очима євреїв, що дається не лише через хронологію подій, а через особистісне сприйняття людини, родини. Дитини, у випадку Анни Франк, яка пише свій щоденник в умовах нацистських переслідувань і не знає своєї подальшої долі. Неможливо було не затриматися біля весільної фотографії з усміхненими обличчами великої родини і сподіваннями на майбутнє, якого вони не знали. А ми знаємо…
Вагон… Його не можна ніколи позабути, бо це - останній крик над безоднею, шлях в нікуди. Вагон для перевозки худоби над глибоким проваллям – це меморіал депортованим. Він був встановлений у «Яд Вашем» в пам'ять про мільйони європейських євреїв, яких заганяли в подібні вагони та відправляли у табори знищення.
Пересувна виставка-практикум про єврейство Польщі відбулася як творчий проект, цінний як з методичної, так із історичної точки зору, стала своєрідним доповненням до лекції про єврейську цивілізацію між двома світовими війнами у дзеркалі культури ідиш.
День четвертий. Розглядали питання антисемітизму в історичній ретроспективі. Всі, хто займається цією проблемою, підкреслюють його ірраціональний характер. У 30-40х pp. XX ст. центр антисемітизму - Німеччина, де це ганебне явище стало складовою нацистської ідеології, підкріплювалося расистськими теоріями і мало характер геноциду.
Психологічно та інформаційно нелегким було відвідування історичної експозиції музею «Яд Вашем». Це історія Катастрофи очима євреїв, що дається не лише через хронологію подій, а через особистісне сприйняття людини, родини. Дитини, у випадку Анни Франк, яка пише свій щоденник в умовах нацистських переслідувань і не знає своєї подальшої долі. Неможливо було не затриматися біля весільної фотографії з усміхненими обличчами великої родини і сподіваннями на майбутнє, якого вони не знали. А ми знаємо…
Вечірня екскурсія тунелями Стіни плачу – подорож у 70 рік нашої ери. Саме тоді римляни зруйнували Другий Храм, який був побудований у 445 році до н.е. Від нього залишилася лише західна стіна платформи, що в наступні століття стала центром притягання єврейського народу. Сьогодні сюди приходять прочани всіх віросповідань, жителі Ізраїлю і туристи, щоб надіслати своє послання Богові з надією, що Всевишній прочитає його і виконає прохання.
День п’ятий. Під час лекції-практикуму про єврейське самоуправління в умовах гетто було надзвичайно багато запитань. Якою була мета нацистів при створенні Юденратів? Яким чином намагалися Юденрати служити інтересам єврейської общини в гетто? Ми розглядали різні точки зору щодо діяльності єврейських рад, відмічаючи подвійний характер ролі Юденратів, але очевидним є те, що основною їхньою задачею була боротьба за виживання гетто в умовах нестерпної реальності і тотального порушення прав людини. Історія доктора Ельханана Елькеса – віддзеркалення часу, сили духу та своєрідного опору конкретної людини. Він очолював Юденрат у Каунасі від дня його створення і до кінця. Був відомий своєю відданістю жителям гетто, а також допомагав антинацистському підпіллю у гетто. Коли гетто було розформовано, Елькес, разом із жителями, що залишилися живими, був відправлений у табір Ландсберг в Німеччині, де помер від важкої хвороби у жовтні 1944 р…
На південь Ізраїлю їхали з метою побачити печери Кумрану. Саме там стародавня юдейська Кумранська община писала свої рукописи Мертвого моря, які були знайдені в одній з печер 2000 років потому – у 1947 році.
Вечір п’ятниці – зустріч Шаббату - традиція, яка тягнеться коріннями у далеке минуле. Євреї вважають Шаббат союзом еврейського народу з Богом. Шаббат, відповідно до еврейської традиції, настає із заходом сонця у п’ятницю. В суботу євреї не виконують ніякої роботи, родини відпочивають.
День шостий. Для нашої групи у суботу була організована незабутня екскурсія на північ країни. Ми відвідали багато біблійських місць Обітованої Землі, практично йшли шляхами Ісуса Христа, минаючи ізраїльські пустелі, гори, що виблискують різноколірними пісками. Неможливо передати словами почуття, коли доторкаєшся до святинь Галілеї, омиваєшся в Йордані, що бере початок на Голанських висотах. У Капернаумі жив довгий період часу Ісус Христос, зцілював хворих, читав проповіді та творив дива.
День п’ятий. Під час лекції-практикуму про єврейське самоуправління в умовах гетто було надзвичайно багато запитань. Якою була мета нацистів при створенні Юденратів? Яким чином намагалися Юденрати служити інтересам єврейської общини в гетто? Ми розглядали різні точки зору щодо діяльності єврейських рад, відмічаючи подвійний характер ролі Юденратів, але очевидним є те, що основною їхньою задачею була боротьба за виживання гетто в умовах нестерпної реальності і тотального порушення прав людини. Історія доктора Ельханана Елькеса – віддзеркалення часу, сили духу та своєрідного опору конкретної людини. Він очолював Юденрат у Каунасі від дня його створення і до кінця. Був відомий своєю відданістю жителям гетто, а також допомагав антинацистському підпіллю у гетто. Коли гетто було розформовано, Елькес, разом із жителями, що залишилися живими, був відправлений у табір Ландсберг в Німеччині, де помер від важкої хвороби у жовтні 1944 р…
На південь Ізраїлю їхали з метою побачити печери Кумрану. Саме там стародавня юдейська Кумранська община писала свої рукописи Мертвого моря, які були знайдені в одній з печер 2000 років потому – у 1947 році.
Вечір п’ятниці – зустріч Шаббату - традиція, яка тягнеться коріннями у далеке минуле. Євреї вважають Шаббат союзом еврейського народу з Богом. Шаббат, відповідно до еврейської традиції, настає із заходом сонця у п’ятницю. В суботу євреї не виконують ніякої роботи, родини відпочивають.
День шостий. Для нашої групи у суботу була організована незабутня екскурсія на північ країни. Ми відвідали багато біблійських місць Обітованої Землі, практично йшли шляхами Ісуса Христа, минаючи ізраїльські пустелі, гори, що виблискують різноколірними пісками. Неможливо передати словами почуття, коли доторкаєшся до святинь Галілеї, омиваєшся в Йордані, що бере початок на Голанських висотах. У Капернаумі жив довгий період часу Ісус Христос, зцілював хворих, читав проповіді та творив дива.
День сьомий. Навчальна програма вивчення Голокосту Меморіалу «Яд Вашем» передбачає знайомство із сайтом Яд Вашем. Ми мали змогу практично долучитися до безцінних надбань спеціалістів Меморіалу: cвідчень, листів, щоденників, інших документів часів Другої світової війни. Меморіал «Яд Вашем» ставить своїм завданням увіковічити і’мя кожного еврея, знищеного нацистами та їх посібниками.
Спілкування з очевидецею Голокосту, нашою землячкою з України 85-річною Манею Бігунов було надзвичайно хвилюючим. Вона розповіла свою неймовірну історію порятунку: від нацистської окупації маленького містечка Теплик на Вінничині до життя в гетто у Трансністрії. Маня вижила одна з усіх своїх родичів…
Фотографія – це історичний документ. Ми в цьому ще раз переконалися, коли ознайомилися з навчальним посібником «Альбом Аушвіц». Як розказати учням про найжахливішу фабрику смерті Аушвіц, що створили нацисти на теренах Польщі? Як познайомити їх з долею євреїв, депортованих в табір смерті? Як дати уявлення про насильницьку дегуманізацію в процесі перетворення людської істоти в ув’язненого? Як відновити людську гідність, якої нацисти прагнули позбавити приречених на смерть євреїв? «Альбом Аушвіц» - є незвичним «сімейним альбомом», цінним як історичний та людський документ. Він поєднує аналіз фотографій, документів та спогадів. З педагогічної точки зору, використання якомога більшої кількості матеріалів дуже важливо для того, щоб розповідь про депортації в період Катастрофи була найбільш повною.
День восьмий. Як весь світ, неєврейське населення поставилися до Голокосту? Чи розуміли вони, що відбувається? Як реагували на звірства нацистів? Що запроваджували, щоб попередити, припинити їх? Чому допустили таку Катастрофу? В рамках практикуму «Дилеми тих, хто стоїть в стороні» розглядали складне психологічне становище більшості людей під час війни: байдужих і небайдужих, тих, хто прямим чи опосередкованим чином рятував чи знищував євреїв. Слова пастора Мартина Нимеллера, відомого в Німеччині противника нацизму, стали пересторогою для всіх наступних поколінь:
Коли вони прийшли за комуністами,
Я не протестував –
Я не був комуністом.
Коли вони прийшли за євреями,
Я не протестував –
Я не був євреєм.
Коли вони прийшли за членами профспілок,
Я не протестував –
Я не був членом профспілки.
Коли вони прийшли за католиками,
Я не протестував –
Я не був католиком.
Коли вони прийшли за мною –
Протестувати було нікому.
Спілкування з очевидецею Голокосту, нашою землячкою з України 85-річною Манею Бігунов було надзвичайно хвилюючим. Вона розповіла свою неймовірну історію порятунку: від нацистської окупації маленького містечка Теплик на Вінничині до життя в гетто у Трансністрії. Маня вижила одна з усіх своїх родичів…
Фотографія – це історичний документ. Ми в цьому ще раз переконалися, коли ознайомилися з навчальним посібником «Альбом Аушвіц». Як розказати учням про найжахливішу фабрику смерті Аушвіц, що створили нацисти на теренах Польщі? Як познайомити їх з долею євреїв, депортованих в табір смерті? Як дати уявлення про насильницьку дегуманізацію в процесі перетворення людської істоти в ув’язненого? Як відновити людську гідність, якої нацисти прагнули позбавити приречених на смерть євреїв? «Альбом Аушвіц» - є незвичним «сімейним альбомом», цінним як історичний та людський документ. Він поєднує аналіз фотографій, документів та спогадів. З педагогічної точки зору, використання якомога більшої кількості матеріалів дуже важливо для того, щоб розповідь про депортації в період Катастрофи була найбільш повною.
День восьмий. Як весь світ, неєврейське населення поставилися до Голокосту? Чи розуміли вони, що відбувається? Як реагували на звірства нацистів? Що запроваджували, щоб попередити, припинити їх? Чому допустили таку Катастрофу? В рамках практикуму «Дилеми тих, хто стоїть в стороні» розглядали складне психологічне становище більшості людей під час війни: байдужих і небайдужих, тих, хто прямим чи опосередкованим чином рятував чи знищував євреїв. Слова пастора Мартина Нимеллера, відомого в Німеччині противника нацизму, стали пересторогою для всіх наступних поколінь:
Коли вони прийшли за комуністами,
Я не протестував –
Я не був комуністом.
Коли вони прийшли за євреями,
Я не протестував –
Я не був євреєм.
Коли вони прийшли за членами профспілок,
Я не протестував –
Я не був членом профспілки.
Коли вони прийшли за католиками,
Я не протестував –
Я не був католиком.
Коли вони прийшли за мною –
Протестувати було нікому.
Хтось сказав: «Після Освенциму не можна писати вірші». Він помилився. Тема Катастрофи розкривається через літературне слово, в кіномистецтві. Образотворче мистецтво збагатили роботи свідків Голокосту, людей, які були безпосередніми учасниками тих жахливих подій, таких як Якова Лівшиця, Давіда Лабковського, Бруно Шульця.
День дев’ятий. День практикумів, а отже, учасники групи поєднували теоретичні та практичні знання з історії Голокосту. Плідним виявився й обмін досвідом між українськими, білоруськими та молдовськими освітянами.
Вечірня екскурсія до Музею Ізраїлю вразила розмахом та глибиною експозицій. Це різноплановий музейний комплекс в Єрусалимі, неподалік від кнесета і Єврейського університету Єрусалиму – один з десяти найбільших музеїв світу. Саме тут ми побачили сувої рукописів Мертвого моря та величезну колекцію юдаїки.
День десятий. Відвідування Дитячого меморіалу. Чекали з першого дня навчання. Серед 6 мільйонів жертв єврейського народу під час Катастрофи – 1,5 мільйона - єврейські діти. Невинні та беззахисні, довірливі та кмітливі, з мріями та надіями… Нескінченне мереживо зірочок під склепом Меморіалу. І запитання до нас: «Чи пам’ятаєте? Чи зможете зберегти мир?»
Навчання завершилося. На Україну поверталися з новими враженнями та знаннями. Як людина, як мати, як вчитель одержала незрівнянний життєвий урок любові до рідної землі, свого народу, віри, мови, історії.
Хочу щиро подякувати за можливість стажування та професійно розроблену програму навчального візиту директору Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолію Подольському, керівникам проекту Віталію Боброву та Наталі Сігал.
День дев’ятий. День практикумів, а отже, учасники групи поєднували теоретичні та практичні знання з історії Голокосту. Плідним виявився й обмін досвідом між українськими, білоруськими та молдовськими освітянами.
Вечірня екскурсія до Музею Ізраїлю вразила розмахом та глибиною експозицій. Це різноплановий музейний комплекс в Єрусалимі, неподалік від кнесета і Єврейського університету Єрусалиму – один з десяти найбільших музеїв світу. Саме тут ми побачили сувої рукописів Мертвого моря та величезну колекцію юдаїки.
День десятий. Відвідування Дитячого меморіалу. Чекали з першого дня навчання. Серед 6 мільйонів жертв єврейського народу під час Катастрофи – 1,5 мільйона - єврейські діти. Невинні та беззахисні, довірливі та кмітливі, з мріями та надіями… Нескінченне мереживо зірочок під склепом Меморіалу. І запитання до нас: «Чи пам’ятаєте? Чи зможете зберегти мир?»
Навчання завершилося. На Україну поверталися з новими враженнями та знаннями. Як людина, як мати, як вчитель одержала незрівнянний життєвий урок любові до рідної землі, свого народу, віри, мови, історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар