Семінар педагогів-організаторів 

у Богуславецькому НВК

   2 грудня 2014 року Богуславецький НВК радо відчинив двері для педагогів-організаторів району, що запрошені на семінар "Інноваційні форми роботи у превентивній та профілактичній діяльності навчального закладу", який проводила Третяк Валентина Миколаївна.

   У рамках районної гри-подорожі "Златокрайчик у країні "Дивосвіт" Валентина Миколаївна проводила інтерактивну гру для учнів початкових класів "Ми маленькі патріоти". Маленькі учасники показали, як добре вони знають історію, культуру та відомих особистостей рідної країни, заспівали патріотичні пісні.

   Учні 8 - 10 класів стали учасниками тренінгового заняття "Рівні права та можливості для чоловіків і жінок" і спробували свої сили у інтерактивній грі "Хто переможе?" (у рамках акції "16 днів проти насильства"). Старшокласники вкотре пересвідчилися, що всі люди - рівні у своїх правах та мають однакові можливості для розвитку.

    Також Валентина Миколаївна поділилася досвідом роботи у Всесвітньому русі на захист прав людини "Amnesty International". 

    На завершення учасники семінару мали чудову можливість відвідати музейну кімнату ім. М. О. Максимовича, екскурсію в якій провела заступник директора з навчально-виховної роботи Москаленко Тетяна Миколаївна.

Старшокласників об’єднав круглий стіл

   Тепла дружня атмосфера і висвітлення дітьми недитячих трагічних сторінок історії – так проходив круглий стіл у Червонослобідській школі № 2 Черкаського району, на який були запрошені учні Богуславецького НВК ім. М. О. Максимовича.

   Наші учні взяли участь в обговорення таких трагедій Другої світової війни: остарбайтерство, Голокост (Бабин Яр та Голокост на Золотоніщині), згадали про Бакаївську трагедію, обговорили особливості партизанського руху на Золотоніщині та життя краю під час окупації нацистами. Для учнів Черкаського району була новою та цікавою інформація про героїв з Богуславця: майора гвардії Головка Г. О. і захисника Севастополя Кобця В. С.

   Учні Червонослобідської школи підготували доповідь «Героїзм та трагедії в історії України», презентації «Людська пам’ять вічна в граніті» та «Історія в пам’ятниках на Черкащині». Учні Шелепуської школи Черкаського району представили документальну композицію «Битва за Дніпро».

   Нікого не залишив байдужим виступ «Формування історичної пам’яті в учнів на прикладі Голокосту на території України та Польщі» – своєрідний майстер-клас вчителя-методиста історії Москаленко Тетяни Миколаївни в рамках районного проекту «Мобільний учитель».

   На завершення актуальною була інсценізація уривку О. Довженка «Україна в огні», підготована учнями 10 – 11 класів нашої школи під керівництвом педагога-організатора Третяк Валентини Миколаївни. Попри всі трагедії і складнощі життя людей рятує кохання. Це і довів відомий письменник у своєму творі. Батир Юлія, Ївженко Віталій, Головко Аня, Степаненко Ірина, Батир Каріна, Верещака Наталія змогли передати почуття воєнного часу, схвилювали присутніх, але дали надію на перемогу миру над темрявою війни.

   Круглий стіл як інноваційна форма інтелектуальної співпраці молоді різних шкіл області виявився змістовним, повчальним, актуальним.  Продемонстрував творчість і небайдужість молодого покоління як до подій минулого, так і викликів сьогодення. 

Третяк Валентина,

педагог-організатор

Богуславецького НВК

Театр - не завжди світле свято

        Учні Богуславецького НВК ім. М. Максимовича радо прийняли запрошення від завідуючої методичним кабінетом відділу освіти м. Золотоноша Строкань Н.В. та Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату переглянути виставу у виконанні шкільного театру «Точка зору». Юні актори цього навчального закладу показали нам своє бачення сучасних подій на Сході. 

        Вистава «Нам болить за Україну, або Недитячий погляд на війну» (сценарій якої був написаний заступником директора Золотоніської школи-інтернату О.П. Сідєльніковою) була зіграна так, ніби на сцені були справжні актори. З болем і тугою передавали почуття своїх героїнь Аня Лебідь, Юлія Царик, Юлія Сідєдьнікова, Дарина Келеп, Ірина Кулініч, Наталія Фурса, Вікторія Корж, Анна Кармазіна, Софія Фляк. А  чоловічі ролі у виконані Тимофія Кармазіна, Матвія Васильченка, Олександра Новосада вразили своєю впевненістю, рішучістю захищати нашу Батьківщину, відстоювати її єдність.

        Юні актори намагались донести до глядача весь біль та розпач. Слова «Страшно усвідомлювати, що я і мої однокласники уже ніколи не скажемо: «Наше покоління не знало війни»,  - запали нам глибоко в душу. Хочеться, щоб війни не було, щоб Україна зберегла свою єдність та незалежність.

       Ми вдячні за запрошення та пережиті моменти хвилювання.

                                                                                Батир Юлія, учениця 10 класу,

                                            Ївженко Т.О, вчитель

                                     української мови та літератури

                Богуславецького НВК ім. М.О.Максимовича

Голодомор в Україні

      Голодомор в Україні 1932 - 1933 років є однією з найбільших трагедій українського народу ХХ століття, яка забрала мільйони життів. Це явище важко осмислити. За словами українського історика Ярослава Грицака, "окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, голод завдав невиправної шкоди українському національному життю".

    22 листопада учні та вчителі Богуславецького НВК, громадськість села зібралися біля пам'ятника жертвам Голодомору, щоб шанувати пам'ять тих, кого хто помер у ці страшні роки, пам'ять тих невинних душ.

Збережімо Михайлову гору!

…Він, як природознавець, знав, що помре у 69 років: його дід прожив 69 років, батько також. В той день 22 листопада 1873 року, сидячи у своїй хатині на Михайловій горі, видатний вчений-енциклопедист Михайло Максимович задивився на Дніпро і відійшов у вічність…
Теплого листопадового дня група вчителів Золотоніської ЗОШ №6 та Богуславецького НВК ім. М.О.Максимовича їхали до села Прохорівка, що на Канівщині, вклонитися могилі генія, що уславив наш край. Приєдналися до нас й вчителі Сушківської школи І-ІІ ст. Канівської районної ради.На Михайловій горі групу шанувальників «старого українця» у величавому мовчанні зустріли дуб Шевченка та сосна Гоголя. На жаль, сосна вже всохла. А дуб-велетень й досі вважає себе господарем гори і свідком тих часів.З листів Михайла Максимовича:·        У Михайлогірській хатці моїй я почуваю себе спокійніше і світліше. Туди, туди на простір і безлюддя!·        Втім, і моя пустеля прекрасна: сто сорок верст нижче Києва, проти устя р. Росі, де на Княжій горі було місто Родень, - на лівому березі Дніпровському є гора, що складає осереддя широкої і незвичайно мальовничої панорами… На цій, ще нежилої до мене горі, моя пустеля…, буду займатися садівництвом та квітникарством.·        Все ходив гуляючи по горі, та на Дніпро поглядаючи; або з синком моїм любим бавлячись, сидів у своїй хатині. Ну, вже хлоп’ятко в мене – дай-но, Господи, йому вирости таким гарним та прехорошим, як уродилось: то вже буде українець на славу.·        Погода майже весь листопад, туманна, з мрякою, а нерідко і з краплистим дощем, як і сьогодні з самого ранку. Сонця давно вже не видно тут; та й місяць зникає, ледве видний крізь туманну атмосферу, про зірки ж і говорити нічого, начебто і немає їх на небі… а без світил небесних скучно бути на землі, навіть і на нашій українській – навіть і на моїй Михайлогірській.·        У Москві весна, як і в Пітері, порівняно з весною на Україні, дійсно майже теж саме…, що загорода чи сарай перед квітником… меркантильністю пахне! Квітень та травень – ці два місяці на Україні точно рай… Я у 1850 році, притомившись та нанюхавшись гнійної весни у Москві, вирішив, щоб жодної весни, скільки Бог пошле їх мені на долю, не проводити у Москві, а на Україні – щоб не сталося!
На могилі Михайла Максимовича молитву за славного сина України зачитав відомий лікар Золотоніського краю, краєзнавець за покликом серця Побиванець В.Г.  Звучали й вірші Івана Дробного – своєрідне вибачення перед фундатором багатьох наук за замовчування імені у радянські часи. Тут, на Михайловій горі, вчителями Золотоноші та Канівського району була підтримана пропозиція від небайдужих земляків.          «Ми, учні та вчителі Богуславецького НВК ім.М.О.Максимовича, у рік 210-ої річниці з дня народження видатного українського вченого-енциклопедиста, піонера українства, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича, звертаємося до Вас з проханням ініціювати підготовку Указу Президента, яким, зокрема, передбачити:
-         передачу у державну власність та включення до складу Шевченківського національного заповідника пам’ятки історії та природи «Михайлова гора» (колишня садиба Михайла Максимовича) і меморіальної дороги в селі Прохорівка Канівського району Черкаської області, забезпечення їх музеєфікації;
-         внесення Михайлової гори як об’єкта культурної спадщини державного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Постать Михайла Максимовича є прикладом наукового та громадянського подвижництва ХІХ ст., взірцем чистої ідеальної віри в переможну силу наукової істини. Ця багатогранна непересічна особистість стояла біля витоків формування української самосвідомості в  епоху, що стала колискою тих ідей, які нині матеріалізуються нашими державницькими перетвореннями».
      Скептики скажуть: у Президента є важливіші справи, в країні війна. Впевнена, звернення актуальне. Бо наші воїни, що боронять сьогодні нашу державу, знають, що захищають єдину, могутню, нездоланну Україну, сильний духом український народ. Такими духовними акумуляторами, форпостами української національної ідеї є три гори Черкащини – Богданова, Тарасова  та Михайлова.
      Збережімо Михайлову гору для свого покоління і для нащадків.

                                                                                                                                            МоскаленкоТетяна, 

заступник директора

Богуславецького НВК ім. 

М.О.Максимовича,

керівник шкільної музейної кімнати

"Споминайте ж мене хоч мислями, 

споминайте мене добрими словами..."

   18 листопада 2014 року в конференц-залі Шевченківського національного заповідника (м. Канів, Тарасова гора) відбулося наукове засідання "Споминайте ж мене хоч мислями, споминайте мене добрими словами...", присвячене 210 річниці з дня народження видатного вченого-енциклопедиста Михайла Олександровича Максимовича.

   Розпочався захід із покладання квітів на могилу генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка, який був щирим другом, однодумцем Михайла Олександровича.

   На таку важливу подію були запрошені і земляки Максимовича з села Богуславець та завідувач районним методичним кабінетом відділу освіти Золотоніської РДА Логінов А. Ю. Андрій Юрійович розповів присутнім про стосунки М. Максимовича і М. Лермонтова. Заступник директора з навчально-виховної роботи Богуславецького НВК Москаленко Тетяна Миколаївна виступила з доповіддю "Листи М. Максимовича як дзеркало особистості та епохи". Учень 11 класу Ївженко Віталій розповів про ректорство М. Максимовича.

  Учні та вчителі Богуславецького НВК пишаються таким видатним земляком, шанують пам'ять про нього і ніколи не забувають згадати і мислями, і словами.