Михайлова гора відроджується!

Особливими виявилися у цьому році святкування 213 річниці з дня народження видатного вченого-енциклопедиста Михайла Максимовича. Крім урочистостей у Богуславецькому НВК ім. М. Максимовича, вперше за останні десятиріччя, 15 вересня, у день народження славного земляка на Михайловій горі відбувся святковий захід.

Михайлова гора – місце поховання вченого у с. Прохорівці неподалік від Канева. Михайлова гора – родинний хутір Михайла Максимовича по батьківській лінії, був у свій час подарований дідом Іваном онуку Михайлу. Михайло Олександрович, будучи вже знаним фундатором наук, останню третину свого життя прожив на Михайловій горі. За останні роки вона, як об’єкт культурної спадщини, занепадала, пам’ятною залишалася лише для справжніх шанувальників історії, краєзнавців.

Тому надзвичайно приємно було почути та дізнатися більше про новий проект «Відродження. Ми частина єдиної нації». Ініціатором та організатором виїзного семінару в рамках цього проекту стала засновник ТОВ «Максімум», вчителька інформатики СШ № 329 «Логос» Перова Ірина Валеріївна. У вступному слові вона зазначила, що відродження Михайлової гори – це виклик часу, необхідність для кожного українця,  хто усвідомлює, що постать Михайла Максимовича – гордість України.

Викладачка Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Костюкова Олена Миколаївна змалювала перспективність та багатовекторність проекту, зокрема запропонувала проведення для учнів та студентів навчальних екскурсій. Розпочинати маршрути, на її думку, варто з Богуславця, місця народження Михайла Максимовича. Потім – Золотоноша, де у шкілці при  Благовіщенському монастирі здобув початкову освіту майбутній вчений. Життєпис Максимовича у Прохорівці та зв’язки з Тарасом Шевченком – наступний етап.

Мені теж пощастило виступити перед гостями заходу, переконати присутніх у тому, що Михайлова гора – одна із трьох відомих на Черкащині гір. Богданова, Тарасова, Михайлова – форпости української національної ідеї. Як 25 років тому назад, завдяки спільним зусиллям, у Богуславці було відновлено та увіковічено пам'ять про Михайла Максимовича, так і навколо відродження Михайлової гори треба згуртуватися і не зупинятися. Впевнена, що втрата спільного національного скарбу не наближатиме нас до відродження України.

Небайдужим та емоційним був виступ директорки Золотоніського краєзнавчого музею Віти Миколаївни Ямборської, яка розповіла про відомих краян, сучасників Михайла Максимовича.

В цей святковий день Михайлова гора справді ожила: пісні творчого музичного колективу з Прохорівки, захоплюючий екскурс від вчителя історії Сушківської школи, краєзнавця Петра Федоренка, дійство «Козацької варти», урочистий салют як знак початку відродження території, пам’яті, історії. Зворушливою стала театралізована вистава-мініатюра біля сосни Гоголя, дуба Шевченка, яку підготували учні Сушківської школи із своєю творчою наставницею, вчителькою української мови та літератури Любов’ю Павліченко.

Біля дуба Шевченка учні з Київської СШ № 329 «Логос» чуттєво декламували шевченківського «Єретика».

Нещодавно канівським режисером Валентином Олексієвим було знято фільм «Сторінки життя М.О. Максимовича». Кожен може його переглянути у Youtube. У планах режисера, учнів школи «Логос» – приїзд до Богуславецького НВК.

День народження вченого Михайла Максимовича на Михайловій горі…

Здавалося, сама природа радіє цьому – високе безхмарне небо, свіже хвойне повітря, тепле лагідне сонце, величезний волелюбний простір, блискавичний плин часу. І квіти, багато квітів, що несли люди до надмогильного пам’ятника людини-академії, «старого українця».

                                                                                       

                                                                                                   Тетяна Москаленко

ЗНАНИЙ І ЗАГАДКОВО НЕВІДОМИЙ

У Богуславецькому НВК ім. М.Максимовича щороку, 15 вересня, традиційно святкують День народження Михайла Максимовича, аби таким чином знову учням розповісти про земляка, який зміг стати  видатним ученим-енциклопедистом, прославити Україну і змусити людей заговорити про неї. Епіграфом до свята стали слова самого вченого: «Споминайте мене хоч мислями, споминайте мене хоч устами, споминайте мене добрими словами».

Розпочали школярі святкування із пісні в записах Михайла Максимовича «За світ встали козаченьки». Далі учні згадали про кожну царину, у якій працював та здобував успіхи Михайло Олександрович. Школярі назвали, що Максимович – видатний український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду, перший ректор університету Св. Володимира, член Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Приємно бачити, що кожен учень школи перейнятий ідеєю дізнатися якомога більше про творчість земляка і намагається донести свої знання до інших.

Старшокласники підкреслили, що вони, молоде покоління земляків, надзвичайно пишаються життєвим і творчим шляхом вченого, який прославив наше маленьке село та зробив невід’ємний вклад у історію, культуру та науку України.

Учні згадали і про славетну родину Тимківських, яка заклала фундамент у розвиток Михайла Максимовича і про дружбу із Тарасом Шевченком, гостини Кобзаря на Михайловій горі, говорили про дружину та дітей Михайла Олександровича.  

На святі були задіяні усі учні школи. Другокласник Артур Пистієнко, восьмикласник Богдан Грищенко та одинадцятикласник Богдан Івженко показали інсценізацію про життя Михайла Максимовича. Школярі початкових класів пригадали ігри, у які в 19 ст. забавлялася молодь, самі спробували так розважитися. Як і щороку, свято пройшло у невимушеній атмосфері, що допомагає дітям ненав’язливо дізнатися про земляка-вченого. Приємно, що для такої події кожен учень школи має вишиту сорочку чи сукню. Учні розповідають, що їм приємно одягатися у національний одяг, особливо з такого приводу. Також школярі поспішають розповісти, що для них 15 вересня  - особливе свято і чекають вони його неабияк, аби нагадати собі та розповісти меншим учням про фундаментального ученого, який у дитинстві ходив цими ж стежками.

Третьокласники традиційно розповіли вірш учительки молодших класів Ганни Володимирівни Шестопал «Михайликова липа». Особливістю свята стала клятва учнів Богуславецького НВК, у якій вони обіцяють гарно навчатися, не забувати своє коріння, знати минуле своєї держави, бути прикладом, допомагати друзям у біді, знаходити ключі до кожного серця, бо вони – земляки Максимовича.  

Чудова виставка композицій осінніх квітів доповнювала атмосферу свята.

У підсумок заходу директор НВК Віра Миколаївна Бондар розповіла дві важливі новини, які чекали учні та колектив закладу: «Нещодавно на Тимківщину приїздила комісія, яка склала усі необхідні акти для того, аби врятувати Липу Максимовича від загибелі, що спровокувала нещодавня стихія. Ми залучилися і підтримкою науковців, які, сподіваємося, дадуть Липі життя», - говорить Віра Миколаївна. А також директор повідомила, що 15 вересня Тетяну Миколаївну Москаленко, заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя історії, заслуженого вчителя України було запрошено у село Прохорівку, на Михайлову гору аби віддати шану вченому-енциклопедисту.

Адміністрація Богуславецького НВК ставить перед собою і щороку реалізує  триєдину мету: зацікавити школярів дивовижним світом творчості та наукових звершень Максимовича, сприяти розширенню світогляду учнів, сформувати у них прагнення пізнавати історію та культуру рідного народу, патріотичні почуття. Учні мають знати своє коріння, пишатися ним, намагатися наслідувати кращий досвід та ставати досконалішими, надихаючись знаннями про  земляка, що пішов у великий світ з богуславецької землі.   

                                                                                              Віталія Логвінова,

випускниця Богуславецького НВК 2011 року,

журналіст

                                                Спорт і пам'ять поруч

В рамках Олімпійського тижня, місячника «Увага! Діти на дорозі» та напередодні дня народження видатного земляка Михайла Максимовича у Богуславецькому НВК ім. М. Максимовича було організовано велопробіг до пам’ятних місць села Богуславця.

Ініціатором такого спортивно-краєзнавчого заходу став вчитель фізкультури Дробітько С.В. Його підтримали та також рушили у подорож з учнями 7-11 класів заступник директора Москаленко Т.М. та вчителі Гмиря Л.О. і Головко Л.М.

З напутнім словом до учасників велопробігу звернулася директор НВК Бондар В.М. Учні поклали квіти до обеліска Слави, пам’ятника жертвам голодомору 1932-1933 рр. та до пам’ятника Невідомому солдату.

На Тимківщину, родинний хутір Тимківських та колиску Михайла Максимовича, їхали дружньо та завзято. Водночас милувалися краєвидами рідного села. Згадувалися слова вченого: «…Народився 1804 року, 3 вересня, на тій прекрасній полосі українських степів, яка на схід від Дніпра простягається від міста Золотоноші, через Згар і Кропивну до Сули, яка протікає «срібними струменями». Прямували до Липи Максимовича…

Дуже прикро, неймовірно жаль того, що наша Липа Максимовича, пам’ятка природи, свідок дитинства вченого-енциклопедиста постраждала під час літньої стихії.

 На Тимківщині, в куточку

Липа розрослася.

Там Михайлик ще малим

У росі купався.

Чи можна якимсь чином врятувати цю могутню деревину?

Більш як 300 років Липа Максимовича є оберегом села, стала символом всесвітньовідомого хутора. Роздумів нахлинуло багато, а потім ми мовчали.

З оберемком пахучих чорнобривців та хризантем учасники велопробігу прибули до пам’ятного знака, що розташований на місці колишньої садиби Тимківських. Який неперевершений тут вид! Розлогі яри, широкі поля, вузенькі дороги, що в’ються навколо. Повітря – свіже-свіже, насолодне-насолодне, якесь загадкове та привабливе.

Прибрали біля знака літні бур’яни та сфотографувалися на місцині, де живе історія, пам'ять та наші світлі думки-спогади. Слова М. Пономаренка витали у повітрі:

Богу слава! Долі слава!

Тут, в Тимківшині, колись

Зайнялась зоря яскрава:

Максимович народивсь.

                                                                                 Тетяна Москаленко