Михайлова гора відроджується!

Особливими виявилися у цьому році святкування 213 річниці з дня народження видатного вченого-енциклопедиста Михайла Максимовича. Крім урочистостей у Богуславецькому НВК ім. М. Максимовича, вперше за останні десятиріччя, 15 вересня, у день народження славного земляка на Михайловій горі відбувся святковий захід.

Михайлова гора – місце поховання вченого у с. Прохорівці неподалік від Канева. Михайлова гора – родинний хутір Михайла Максимовича по батьківській лінії, був у свій час подарований дідом Іваном онуку Михайлу. Михайло Олександрович, будучи вже знаним фундатором наук, останню третину свого життя прожив на Михайловій горі. За останні роки вона, як об’єкт культурної спадщини, занепадала, пам’ятною залишалася лише для справжніх шанувальників історії, краєзнавців.

Тому надзвичайно приємно було почути та дізнатися більше про новий проект «Відродження. Ми частина єдиної нації». Ініціатором та організатором виїзного семінару в рамках цього проекту стала засновник ТОВ «Максімум», вчителька інформатики СШ № 329 «Логос» Перова Ірина Валеріївна. У вступному слові вона зазначила, що відродження Михайлової гори – це виклик часу, необхідність для кожного українця,  хто усвідомлює, що постать Михайла Максимовича – гордість України.

Викладачка Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Костюкова Олена Миколаївна змалювала перспективність та багатовекторність проекту, зокрема запропонувала проведення для учнів та студентів навчальних екскурсій. Розпочинати маршрути, на її думку, варто з Богуславця, місця народження Михайла Максимовича. Потім – Золотоноша, де у шкілці при  Благовіщенському монастирі здобув початкову освіту майбутній вчений. Життєпис Максимовича у Прохорівці та зв’язки з Тарасом Шевченком – наступний етап.

Мені теж пощастило виступити перед гостями заходу, переконати присутніх у тому, що Михайлова гора – одна із трьох відомих на Черкащині гір. Богданова, Тарасова, Михайлова – форпости української національної ідеї. Як 25 років тому назад, завдяки спільним зусиллям, у Богуславці було відновлено та увіковічено пам'ять про Михайла Максимовича, так і навколо відродження Михайлової гори треба згуртуватися і не зупинятися. Впевнена, що втрата спільного національного скарбу не наближатиме нас до відродження України.

Небайдужим та емоційним був виступ директорки Золотоніського краєзнавчого музею Віти Миколаївни Ямборської, яка розповіла про відомих краян, сучасників Михайла Максимовича.

В цей святковий день Михайлова гора справді ожила: пісні творчого музичного колективу з Прохорівки, захоплюючий екскурс від вчителя історії Сушківської школи, краєзнавця Петра Федоренка, дійство «Козацької варти», урочистий салют як знак початку відродження території, пам’яті, історії. Зворушливою стала театралізована вистава-мініатюра біля сосни Гоголя, дуба Шевченка, яку підготували учні Сушківської школи із своєю творчою наставницею, вчителькою української мови та літератури Любов’ю Павліченко.

Біля дуба Шевченка учні з Київської СШ № 329 «Логос» чуттєво декламували шевченківського «Єретика».

Нещодавно канівським режисером Валентином Олексієвим було знято фільм «Сторінки життя М.О. Максимовича». Кожен може його переглянути у Youtube. У планах режисера, учнів школи «Логос» – приїзд до Богуславецького НВК.

День народження вченого Михайла Максимовича на Михайловій горі…

Здавалося, сама природа радіє цьому – високе безхмарне небо, свіже хвойне повітря, тепле лагідне сонце, величезний волелюбний простір, блискавичний плин часу. І квіти, багато квітів, що несли люди до надмогильного пам’ятника людини-академії, «старого українця».

                                                                                       

                                                                                                   Тетяна Москаленко